Міфи і факти про рокладання рослинних залишків
В останні 15-20 років баланс гумусу на наших полях
стає все більш негативним в зв'язку з все меншою кількістю внесених у грунт органічних добрив. Навіть в кращі роки
доперебудовного періоду в розрахунку на один гектар посівів вносилося 5-7 тон
органічного добрива, не покриваючи цим потреб рослин при тих рівнях
врожайності.
У сучасних умовах основною статтею надходження свіжої органічної
речовини в грунт є пожнивні рештки сільськогосподарських культур. Але при великих обсягах
пожнивних залишків дуже сильно ускладнюється робота ґрунтообробних знарядь і
агрегатів.
Після збору врожаю
більшу частину пожнивних залишків аграрії
вивозили з поля, а рештки стерні просто спалювали, щоб вони не заважали висіву
наступних культур. Парадоксально,
але не зважаючи на явну шкоду цього процесу, і сьогодні проблема
рослинних решток в Україні повсюдно і масово вирішується саме цим способом.
При спалюванні соломи відбувається безповоротна втрата поверхневого шару грунту - гумусу, органічного вуглецю і
азоту, відбувається часткова стерилізація грунту, гинуть корисні
мікроорганізми, дощові черв’яки та інша біота ґрунту, яка відіграє важливу роль
в утворенні органічної речовини, формуванні структури ґрунту.
А також, що зовсім не маловажно - це протизаконно.
Та й до того ж розумний
господар не витрачає
такий резерв органіки марно, не пускає його на вітер (в прямому і переносному
сенсі).
Заробка в грунт подрібненої соломи (ще один
поширений метод утилізації пожнивних решток). Заробляючи
солому в землю, ми збільшуємо вміст гумусу в грунті. Однак при цьому
відбувається споживання вільного грунтового азоту целюлозоруйнівними мікроорганізмами,
що може спричинити проблеми з азотним живленням наступної культури сівозміни.
Для усунення конкурент-них відносин між мікроорганізмами, що розкладають солому
і рослинами подальшої культури є необхідність додаткового внесення 10-15 кг
азоту на кожну тонну заорюваної соломи. З іншого боку, це небезпечно тим, що
на рештках добре розвивається і благополучно
переживає зиму патогенна грибна і бактеріальна мікрофлора.
На жаль, на сьогодні, переважна кількість аграріїв не
розуміє, що солома
та інші пожнивні залишки
сільськогосподарських культур
- найдешевший
і найдоступніший засіб з усіх можливих для поповнення запасів органіки в грунті.
Видаляти солому з поля
без зниження запасів гумусу і родючості грунтів
можна не частіше, ніж 1 раз в 4 роки, а в грунтах з низьким вмістом гумусу - 1 раз в 5-7 років. З 4 т/га соломи зернових культур в грунт надходить
(кг/га): органічної речовини 3200, азоту 14-22, фосфору 3-7, калію 22-55,
кальцію 9-37, магнію 2-7; і
мікроелементи (г/га): сірка 5-8, бор 20-24, мідь 10-12, марганець 116-120,
молібден 1,0-2,0, цинк 150-200, кобальту 0,3-0,6 .
За
змістом вуглецю солома в 4 рази перевершує підстилковий
гній й тому і є повноцінним джерелом поповнення запасів гумусу і вуглекислоти, яка
поліпшує умови кореневого і повітряного живлення рослин. Рослинні рештки сільськогосподарських культур, що
надходять в грунт, служать найважливішим енергетичним і харчовим ресурсом для грунтової біоти, в тому числі дощових черв'яків і
мікроорганізмів. Важливо
відзначити, що в процесі життєдіяльності, мікроорганізми, особливо ті, що розкладають целюлозу виділяють слизисті речовини. Ці речовини склеюють грунтові частинки і грунт стає менш щільним. Навіть
одноразове внесення 3-5 т/га соломи позитивно впливає на агрегатний
склад і водопроникність
грунтів, покращується
водний режим грунту,
зменшуються водна та вітрова ерозія.
Компанія Родоніт завжди йшла в ногу
з часом. Ми успішно розробили та запровадили технологію гуміфікації рослинних решток сільськогосподарських культур із
застосуванням препарату Ризобакт СП «Гуміфікатор» - поживного середовища для
активізації розвитку консорціуму грибних та бактеріальних
мікроорганізмів-гуміфікаторів, що мають лігнін та целюлозолітичну дію, здатні
фіксувати атмосферний азот, акумулювати в ґрунті фосфор, калій, мікроелементи,
амінокислоти та вітаміни для власного розвитку.
Ця технологія «управління»
рослинними рештками дозволяє за 4-6 місяців, без
застосування азотних добрив, додатково розкласти 4 т/га і
більше соломи та інших рослинних залишків, зробити їх ламкими при найменшому
механічному впливі, зберегти та закріпити в ґрунті елементи живлення
(органічний вуглець, макро- і мікроелементи) та перевести недоступні форми
елементів живлення в доступні.
Норми внесення препарату: в
залежності від культури-попередника та маси рослинних решток на 1 га - 1,5-3,0
л/га.
Технологія гуміфікації
е найбільш економічно вигідною, ефективною та екологічною з усіх існуючих технологій роботи з рослинними залишками!