Міфи і факти про рокладання рослинних залишків

       В останні 15-20 років баланс гумусу на наших полях стає все більш негативним в зв'язку з все меншою кількістю внесених у грунт  органічних добрив. Навіть в кращі роки доперебудовного періоду в розрахунку на один гектар посівів вносилося 5-7 тон органічного добрива, не покриваючи цим потреб рослин при тих рівнях врожайності.

       У сучасних умовах основною статтею надходження свіжої органічної речовини в грунт є пожнивні рештки сільськогосподарських культур. Але при великих обсягах пожнивних залишків дуже сильно ускладнюється робота ґрунтообробних знарядь і агрегатів.

 Якби декілька років тому ми запропонували агровиробнику купити у нас мікробіологічний препарат для розкладання пожнивних залишків, то він розсміявся б нам в обличчя - навіщо платити гроші за те, що земля робить безкоштовно? Дійсно, колись в Україні, на її знаменитих родючих ґрунтах, можливо було отримувати гарний урожай сільськогосподарських культур, не вкладаючи на це особливих зусиль.     

 Після збору врожаю більшу частину пожнивних залишків аграрії вивозили з  поля, а рештки стерні просто спалювали, щоб вони не заважали висіву наступних культур. Парадоксально, але не зважаючи на явну шкоду цього процесу, і сьогодні проблема рослинних решток в Україні повсюдно і масово вирішується саме цим способом.  

При спалюванні соломи відбувається безповоротна втрата поверхневого  шару грунту - гумусу, органічного вуглецю і азоту, відбувається часткова стерилізація грунту, гинуть корисні мікроорганізми, дощові черв’яки та інша біота ґрунту, яка відіграє важливу роль в утворенні органічної речовини, формуванні структури ґрунту.

 А також, що зовсім не маловажно - це протизаконно. Та й до того ж розумний господар не витрачає такий резерв органіки марно, не пускає його на вітер (в прямому і переносному сенсі).

      Заробка в грунт подрібненої соломи (ще один поширений метод утилізації пожнивних решток). Заробляючи солому в землю, ми збільшуємо вміст гумусу в грунті. Однак при цьому відбувається споживання вільного грунтового азоту целюлозоруйнівними мікроорганізмами, що може спричинити проблеми з азотним живленням наступної культури сівозміни. Для усунення конкурент-них відносин між мікроорганізмами, що розкладають солому і рослинами подальшої культури є необхідність додаткового внесення 10-15 кг азоту на кожну тонну заорюваної соломи. З іншого боку, це небезпечно тим, що на рештках добре розвивається і благополучно переживає зиму патогенна грибна і бактеріальна мікрофлора.  

       На жаль, на сьогодні, переважна кількість аграріїв не розуміє, що солома та інші пожнивні залишки сільськогосподарських культур - найдешевший і найдоступніший засіб з усіх можливих для поповнення запасів органіки в грунті.

         Видаляти солому з поля без зниження запасів гумусу і родючості грунтів можна не частіше, ніж 1 раз в 4 роки, а в грунтах з низьким вмістом гумусу - 1 раз в 5-7 років. З 4 т/га соломи зернових культур в грунт надходить (кг/га): органічної речовини 3200, азоту 14-22, фосфору 3-7, калію 22-55, кальцію 9-37, магнію 2-7; і мікроелементи (г/га): сірка 5-8, бор 20-24, мідь 10-12, марганець 116-120, молібден 1,0-2,0, цинк 150-200, кобальту 0,3-0,6 .

За змістом вуглецю солома в 4 рази перевершує підстилковий гній й тому і є повноцінним джерелом поповнення запасів гумусу і вуглекислоти, яка поліпшує умови кореневого і повітряного живлення рослин. Рослинні рештки сільськогосподарських культур, що надходять в грунт, служать найважливішим енергетичним і харчовим ресурсом для грунтової біоти, в тому числі дощових черв'яків і мікроорганізмів. Важливо відзначити, що в процесі життєдіяльності, мікроорганізми, особливо ті, що розкладають целюлозу виділяють слизисті речовини. Ці речовини склеюють грунтові частинки і грунт стає менш щільним.  Навіть одноразове внесення 3-5 т/га соломи позитивно впливає на агрегатний склад і водопроникність грунтів, покращується водний режим грунту, зменшуються водна та вітрова ерозія.

        Компанія Родоніт завжди йшла в ногу з часом. Ми успішно розробили та запровадили технологію гуміфікації рослинних решток сільськогосподарських культур із застосуванням препарату Ризобакт СП «Гуміфікатор»  - поживного середовища для активізації розвитку консорціуму грибних та бактеріальних мікроорганізмів-гуміфікаторів, що мають лігнін та целюлозолітичну дію, здатні фіксувати атмосферний азот, акумулювати в ґрунті фосфор, калій, мікроелементи, амінокислоти та вітаміни для власного розвитку.

        Ця технологія «управління» рослинними рештками дозволяє за 4-6 місяців, без застосування азотних добрив, додатково розкласти 4 т/га і більше соломи та інших рослинних залишків, зробити їх ламкими при найменшому механічному впливі, зберегти та закріпити в ґрунті елементи живлення (органічний вуглець, макро- і мікроелементи) та перевести недоступні форми елементів живлення в доступні.

Норми внесення препарату: в залежності від культури-попередника та маси рослинних решток на 1 га - 1,5-3,0 л/га.

Технологія гуміфікації е найбільш економічно вигідною, ефективною та екологічною з усіх існуючих  технологій роботи з рослинними залишками!